Багато років коньяк живе у світі стереотипів про себе. Репутація як «шляхетного чоловічого напою для справжніх поціновувачів» сьогодні звучить архаїчно і лише відлякує сучасну аудиторію. Але за цим «мейкапом» ховається краса, що у келиху може відчути кожен: коньяк варто сприймати як вино. У барах із ним міксують коктейлі, а коньячні будинки пустилися до експериментів: світ побачив острівний і навіть суперм'який коньяк pour femme (для жінок). Дискусії про коньяк користь і шкоду не вщухають, адже одні вважають його благородним напоєм, а інші – шкідливою звичкою.
Що таке коньяк?
Почнемо з того, що коньяк — це вино, яке двічі перегнали у мідних кубах і витримували у бочках щонайменше два роки. Якщо ваш сусід робить щось подібне вдома і стверджує, що це теж коньяк — не вірте, — це лише бренді. Саме найменування «коньяк» захищене французьким законом, який визначає дозволені сорти винограду, територію їхнього вирощування та інші нюанси виробництва.
Де виробляють коньяк
Зоряний дистилят отримав свою назву на честь однойменного міста Коньяк у департаменті Шаранта на заході Франції. Близькість до річки та Атлантичного океану відіграли ключову роль у розвитку міста та популяризації коньяку у світі. У 17 столітті "бренді з Коньяку" вже згадувався в англійських газетах.
Захищеною назвою коньяк став 1 травня 1909 року. Спеціальна постанова визначила територію виробництва: до неї увійшли Приморська Шаранта, велика частина Шаранти та кілька населених пунктів департаментів Де-Севр та Дордонь.
У цей час на підставі фундаментальної праці геолога Анрі Кокана законодавчо було виділено шість субзон чи крю. В 1858 Кокан у парі з дегустатором вже описував теруари коньячного регіону, намагаючись визначити властивості бренді з місцевого винограду. Виявилося, що коньяки, як і вина, можуть багато розповісти про місцевість, з якої вони родом: різні ґрунти народжують різні за характером спирти.
Виноград для коньяку
Коньяк починається з винограду. Ідеальний коньячний сорт - з високою кислотністю та низьким рівнем цукру. Сьогодні у списку дозволених менше 10 сортів та абсолютний лідер серед них — юнові блан: за ним 98% посадок у регіоні та 90% усіх коньяків. Урожай збирають у вересні-жовтні, а далі розпочинається коньячна магія.
Щоб коньячні спирти могли називатися коньяком, вони мають провести не менше двох років у дубових бочках. Причому бочки мають бути новими, обпаленими, об'ємом від 270 до 450 літрів і лише з дуба, зрубаного у лісах Лімузен чи Тронсе. Законодавчо не заборонено витримувати за межами коньячного регіону, але все-таки це рідкість.