Проблема переходу між завданнями у дітей
У мене є учень, якому важко переключатися з одного завдання на інше. Нерідко такі переходи супроводжуються у дітей істериками. Проблема з переходом полягає в тому, що коли відбувається одна бажана діяльність або подія, маленька дитина не хоче зупинятися або змінювати щось. Тому є відчуття невідомості того, що зараз станеться. Навіть коли вчитель або вихователь пояснює, що станеться в результаті переходу, маленька дитина не може зрозуміти словесного опису. А якщо вона ще сильно засмучена, то слова губляться або вона просто може їх не чути.
Що робити?
Застосувати стратегію переходу для дітей. Перше - це візуальні розклади. Використовуйте візуальний розклад і звукові сигнали, які будуть допомагати дітям розуміти конкретні очікування, що їх очікує далі.
Друге - дайте додатковий час.
Дайте дитині достатньо часу для того, аби закінчити те, що вона зараз робить. Діти прагнуть повністю вкладати себе в діяльність і доволі часто вони погано справляються з багатозадачністю, особливо дітки, яким ще немає п'яти років. Якщо ви просите дитину припинити якусь діяльність, щоб вона могла перейти до нової, переконайтеся, що видали їй достатню кількість попереджень, перш ніж допомогти їй з переходом. П'ятихвилинне та двохвилинне попередження у поєднанні з деякими звуковими та візуальними підказками дасть дитині достатньо часу, щоб закінчити те, над чим вона зараз працює.
«Зупинись, видихни та перезавантажся».
Однією зі стратегій, яка працює для дітей старшого віку, є використання дихальних технік як інструменту саморегуляції.
Також існують перехідні ігри для дітей.
Перша гра - «Уяви себе якимось персонажем».
Одна з моїх улюблених ігор - спосіб заохотити дітей переходити від однієї діяльності до іншої. Ми можемо попросити їх удавати, що вони є кимось іншим, і виконувати дії цієї нової людини або тварини. Наприклад, «летіть, як швидкісний літак, до столу з закусками, змахуючи крилами»; «поспішайте, невідомий вірус атакував землю, нам з вами потрібно швидко дістатися лабораторії і спробувати знищити його за допомогою води», коли вам, наприклад, потрібно вмимити ручки всім класом; «ми з тобою перетворюємося на авто, яке має зібрати всі необхідні речі для подорожі й переміститися до іншої кімнати назустріч пригодам».
Наступна гра, яку ми можемо запропонувати, - «Як швидко ви можете…».
Наші діти люблять змагатися. Чому б не застосувати це під час прибирання? Наприклад, кожного дня вони можуть встановлювати нові рекорди. Ви можете запропонувати себе в ролі партнера для такої гри.
Також існують перехідні пісні.
Ми можемо створювати пісеньки самостійно або змінювати слова багатьох інших пісень, створених до завдання, яке ви задаєте дитині. Пісні чудово допомагають емоційно налаштуватися та організувати діяльність.
Ну і наостанок, пам'ятайте: немає універсальних порад, і кожна ситуація потребує детального аналізу.
І навіть попри всі ваші спроби завжди можуть трапитися ситуації, коли, незалежно від того, що ми робимо, дитина може не захотіти переходити до іншого виду діяльності. Діти можуть розчаровуватися, кричати, засмучуватися, бігти в інший бік. Їм потрібен час, аби заспокоїтися. Тому завчасно облаштуйте місце для заспокоєння у вашому домі чи класі. Це може бути невеличкий куточок, де дитина зможе відновити свій психічний стан.
Comments 8
усі розповідають, як допомогти дитині, але ніхто не розповідає, як допомогти самій собі мамі в момент істерики: «мама не дає», «мама знову не так реагує»… а хтось скаже нарешті, що мама не робот, і теж не може давити в собі ці емоції? чи роздратування і нервозність мами в момент істерики - це не емоція?
зараз мама в собі це роздратування подавить, щоб опуститися на рівень дитини, а завтра воно вибухне вдвічі сильніше.
В Україні треба змінювати систему середньої освіти, разом із підходами до вчительської праці і до навантаження учнів.
А чим більше буде обізнаних батьків, тим більше буде запит суспільства до таких змін.
Домашні завдання наче й потрібні,але бажано,щоб вони потребували поменьше часу.Бо є ще гуртки(любимі)+прогулянка і спілкування з друзями(це теж важливо)
О,а ще хочу,щоб дітям не ставили одразу погану оцінку за невиконане завдання.Щоб був якийсь запас часу,наприклад,тиждень,коли його можна доробити.Бо буває,що саме в цей день якийсь захід чи ще щось,що дитина не встигла(робити домашку стомленій дитині в 12 ночі не вважаю корисним)
В усіх різні ситуації, в нас, домашні завдання могли робитися просто нескіченно. Без перебільшеннь. Зараз я вважаю що на ДЗ може лишатись тільки робота що не встигнута в классі. Все що більше, я відношу до недоліків програми, школи, вчителів. Я згадую як мій син пробігся по таблиці множення, а вчителька звітувала як багато вони пройшли. А справа в тому що одні діти не вилазять з додаткових занятть по математиці а інщі з мови, а вкогось нема можливості. І діти різні і то що вони швиденько пройшлися, означає що вони не вивчили глибоко. І в такому випадку ДЗ, це робота якість якої невідома. Коли українці поїхали за кордон, я постійно чую які погані школи. Але при тому всі ті країни живуть краще. І від лікарів до сантехників вони мають кращі підходи і спеціалістів. Але нашим батькам, як що не грузять, як що не спішать кудись, то погано.
На своєму прикладі перевірила, що чии більше контролю, тим гірше оцінки і емоційний стан. Коли мою роботу контролювала мати, у нас були постійні суперечки, вона мені заважала та з'їдала мої нерви, я плакала над завданнями, також була негативна мотивація, що аж ніяк не допомогало навчатися. Я просто почала боятися отримати погані оцінки, в мене з'явився комплекс відмінниці та тривога (яка досі переслідує мене, а батьки питають чого я так переймаюся, через неначні приводи, забий, просто заспокойся). При тому, що у мене іноді були оцінки нижче, ніж знала, бо замість свого варіанту відповіді, після довгих суперечок писала її, аби від мене відчепилися, а потім виявлялося, що мала рацію я. На останніх роках середньої школи контроль був просто нестерпним. Зараз його немає, моральний стан у мене набагато краще, я більше не відмінниця та з деяких предметів маю не дуже оцінки, як от фізика чи астрономія. І мене це влаштовує
Ну от тайм менеджмент.Звучить,безумовно прекрасно.Але.1.Гуртки мають конкретний час початку+час на дорогу.2.Світловий день обмежений.Зимою не відправиш дитину гуляти по темряві.Відповідно,єдиний можливий час,коли дитина може погуляти з друзями-це час між прикодом зі школи і гуртками.Ну й домашні завдання залишаються тільки після повернення з гуртків і вечері.Бо більше ту домашку втулити нікуди
У мене син пішов в 1 клас цього року і настільки йому ця школа не зайшла, а він цій школі, що його перевели на "сімейне навчання" точніше мене примусили вчитель і директор навчати його вдома самостійно, оскільки на уроках він влаштовував акції протесту. Думаю з програмою першого класу я і дитина впораємось, але ж як далі? виходить треба репетитори, приватна школа, тощо, адже система навчання в Україні зараз якось цікаво побудована - навчати не хоче. Постійне перекладання своєї роботи на батьків або через домашні завдання або взагалі вчить його самі вдома.